Фундатор українського професійного театру

(До 170-річчя з дня народження І. Карпенка-Карого)

"Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене!"

 (І. Карпенко-Карий)

29 вересня ми відмічаємо 170-річчя видатного драматурга, актора, режисера, одного із основоположників українського професійного театру, Івана Карповича Тобілевича (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”, 1845 - 1907 ). Іван Карпович Тобілевич належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Іван Тобілевич виступив на літературних теренах на початку 80-х років уже зрілим майстром пера. Усе написане ним у різних жанрах протягом подальшої чверті століття, без жодних винятків, залишилося у золотому фонді української літератури.

Родину Тобілевичів справедливо називають основою українського театру, бо Іван Карпенко-Карий був драматургом і актором, його брати - режисерами та акторами: Микола Садовський, Панас Саксаганський, сестра - актриса та співачка Марія Садовська-Барілотті. Завдяки діяльності цієї родини Україна нарешті отримала свій професійний театр, а завдяки Івану Карпенку-Карому - чудову драматургію.

Творча спадщина Карпенка-Карого включає оповідання "Новобранець"; драматичні твори (18 п'єс і 3 етюди): комедії "Розумний і дурень", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн", "Суєта", "Житейське море", "Паливода XVIII століття"; драми "Бурлака", "Безталанна", "Наймичка", "Понад Дніпром", "Лиха іскра поле спалить і сама щезне", "Гандзя"; трагедії "Бондарівна", "Сава Чалий", а також критичні праці, рецензії і переклади. Творчість І. Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть. 

В бібліотеці ім. М.В. Гоголя можна ознайомитись із такими творами І. Карпенка-Карого:

Карпенко-Карий І.(І.К. Тобілевич) Твори в 3-х т. / Іван Карпенко-Карий. – К.: Дніпро, 1985.

До книг увійшли драматичні твори  на історичну  тематику, соціально-сатиричні комедії, а також ранні твори письменника і публіцистика.

Карпенко-Карий І.К. Драматичні твори / Іван Карпенко-Карий; вступ. ст., упоряд. і приміт. Р.Я. Пилипчука; ред. С.Д. Зубков. – К.: Наук. думка, 1989. – 608 с. - (Б-ка укр. літ. Дожовт. укр. літ.).

У книзі подані драматичні твори видатного українського драматурга І.К. Карпенка-Карого: ”Бурлака”,”Сава Чалий”, ”Безталанна”,”Хазяїн” та ін.

Карпенко-Карий І.К. Хазяїн: драматичні твори / Іван Карпенко-Карий; худож. А.С. Ленчик. –Х.: Фоліо, 2006. – 317 с.

До книги ввійшли кращі драми та комедії - ”Мартин Боруля ”,”Сава Чалий”, ”Безталанна”,”Хазяїн”, ”Сто тисяч ”.

Майстер драми: драматичні твори І. Карпенка-Карого: навч. посібник. – К.: Грамота, 2004. – 496 с.

До книги ввійшли соціально-побутові та соціально-психологічні драми, сатиричні комедії Івана Карпенка-Карого.

 І.К. Карпенко-Карий // Корифеї українського театру. Матеріали про діяльність театру корифеїв. – К.: Мистецтво, 1982. – С. 189 – 209.

Заболотна В. Той самий Тобілевич / В. Заболотна // День. – 2005. – 16 верес. (№168). – С. 20.

Де я – там і буде Вітчизна

 

Оксані Забужко - 55

19 вересня виповнюється 55 років Оксані Стефановні Забужко - українській поетесі, письменниці, літературознавцю, публіцисту. У своїй творчості авторка приділяє багато уваги усвідомленню української ідентичності і при цьому часто користується  методологією фемінізму та постколоніалізму.

Народилася Оксана Забужко 19 вересня 1960 року у Луцьку в родині філологів. 1968 року переїхала з батьками до Києва.

Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 року (вірші).Закінчила: Київську середню школу №82 (1977), філософський факультет Київського університету ім. Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету (1986). 1987 року захистила дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук.

В 1986 - 1988 роках викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім. Чайковського. З 1988 р. - співробітник Інституту філософії Академії Наук України. В 1992 - 1994 рр. перебувала в університетах США (Пенсильванському, Гарвардському, Пітсбурзькому) як «запрошений письменник» та Фулбрайтівський стипендіат. Від 1996 р., коли було видано «Польові дослідження з українського сексу» в Україні та «A Kingdom of Fallen Statues» у Канаді, провадить кар’єру професійного літератора.

Має низку громадських навантажень — Віце-президент Українського ПЕН-центру, член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.

В Україні Забужко від 1996 року (від часу першої публікації роману –“Польові дослідження з українського сексу”) залишається найпопулярнішим україномовним автором. Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Твори Оксани Забужко перекладені  російською, англійською, угорською, чеською, польською, німецькою, фарсі, шведською, італійською, румунською мовами.

Бібліографія:

Проза: 

Музей покинутих секретів (2009)
Сестро, сестро: повісті та оповідання (2003).

Казка про калинову сопілку (2000)

Польові дослідження з українського сексу (1996)

Інопланетянка (1992)

Поезія: 

Вірші: 1980 – 2013 (2013)
Друга спроба: вибране (2005)

Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000)

Kingdom of Fallen Statues (1996)

Автостоп (1994)

Диригент останньої свічки (1990)

Травневий іній (1985)

Автор багатьох філософсько-літературознавчих праць. Серед яких «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007), «Шевченків міф України» (1997), «Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період» (1992).

За матеріалами:

https://uk.wikipedia.org/wiki; http://zabuzhko.com/ua/index.html

В бібліотеці ім. М.В. Гоголя можна ознайомитись з такими творами О. Забужко:

	Забужко О.С. Диригент останньої свічки : поезії / Оксана Забужко. – К.: Рад. письменник, 1990. – 143 с. Піднімаючи глибинні пласти духовної культури, історичної пам’яті, лірична героїня розмірковує про збереження людського в людині.
	Забужко О.С. Польові дослідження з українського сексу : роман / Оксана Забужко.  – 7-ме вид. – К.: Факт, 2004. – 176 с. Відкритість і щирість оповідачки створюють особливий сповідальний настрій роману, що поєднується: з глибоким критичним аналізом процесів в українській літературі, культурі та суспільному житті. Думка, що в умовах несвободи нація вироджується, червоною ниткою проходить крізь увесь твір. Тому традиційні чоловічі функції перебирає на себе жінка, яка просто повинна бути сильною та підтримувати слабких українських чоловіків.
	Забужко О.С. Сестро, сестро: повісті та оповідання / Оксана Забужко. – 2-ге вид. – К.: Факт, 2005. – 240 с. Книгу вибраних повістей та оповідань О. Забужко, поруч із раніше надрукованими, складають твори, що вже встигли завоювати любов читачів і визнання критиків.
	Забужко О.С. Шевченків міф України:спроба філософського аналізу / Оксана Забужко. – К.:Абрис,1997. – 144 с. У чому все-таки причина загадкової абсолютності постаті Шевченка в українській духовній культурі? На який образ себе - запрограмував він Україну своїм міфом, у культурі Нового Часу типологічно найближчим до кантівського? На ці та інші питання шукає відповіді Оксана Забужко в своїй книжці.
	Забужко О.С. Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій / Оксана Забужко. – К.:Факт, 2007. – 639 с.  Ця книга - підсумковий плід багаторічних роздумів письменниці — це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий О. Забужко «код Лесі Українки».