Сторінки

Сторінки

понеділок, 17 грудня 2018 р.


Романтик революції
(125 років від дня народження Миколи Хвильового)

13 грудня 2018 року виповнилось 125 років Миколі Хвильовому — українському прозаїку, поету, публіцисту, одному з основоположників пореволюційної української прози.
Народився Микола Хвильовий (Микола Григорович Фітільов) 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області) в родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. 1919 вступив до КП(б)У. 1921 переїхав до Харкова і того ж року почав друкуватися.

Активно заявив про себе, як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — «Гарт» (1923), «Урбіно», «ВАПЛІТЕ» (Вільної академії пролетарської літератури) (1925), «Пролітфронт»(1930). Під тиском критики «Пролітфронту» Микола Хвильовий разом з Павлом Тичиною, Миколою Кулішем, Юрієм Яновським та ще 14 письменниками вступають до ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників).

У 1920-ті роки повністю підтримує і впроваджує в життя політику «українізації».У своїх памфлетах виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?», «Орієнтація на психологічну Європу». За ці погляди був підданий нищівній критиці: після листа Сталіна «Тов. Кагановичу и другим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 р. і послідуючій за цим серії розгромних статей в пресі московського та республіканського керівництва (боротьба з «хвильовізмом»). Через це в 1926–1928 роках змушений був публічно засудити свої погляди та відмовитися від них.У 1927 році працівники ГПУ УРСР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового.13 травня 1933 на знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.

За мережевими джерелами.


У фондах бібліотеки ім. М. Гоголя можна ознайомитись із такими творами письменника та літературою про нього:
Твори М. Хвильового
Хвильовий, М, Г. Твори : в 2 т. / М. Г. Хвильовий. – Київ : Дніпро, 1991.
Хвильовий, М.Г. Вибрані твори / Микола Хвильовий. – Київ : Смолоскип, 2011. – 1035 с.
Хвильовий, М.Г. Вибрані твори / Микола Хвильовий. – Харків : Ранок, 2008. – 352 с.
Хвильовий, М.Г. Новели, оповідання, роман, поетичні твори, памфлети / Микола Хвильовий. – Київ : Наукова думка, 1993. – 816 с.  
Хвильовий, М.Г. Сині етюди : новели, оповідання, етюди / Микола Хвильовий. – Київ :Рад. письменник, 1989. – 423 с.
Хвылевой, М. Синие этюды : повесть, рассказы / Мыкола Хвылевой ; пер. с укр. А. Руденко-Десняка. – М.: Сов. писатель, 1990. – 491 с.   

Література про нього:
Дзюба, І.М. Микола Хвильовий : “Азіятський ренесанс ” і “психологічна Європа.”. – Київ, 2005. – 48 с.
Жулинський М.Г. Микола Хвильовий (1893 - 1933) // Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини) / Микола Жулинський. -  Київ : Дніпро,1990. – С. 264 – 303.
Наєнко М. Прощальне слово Миколи Хвильового // Одержимість / Михайло Наєнко. – Київ : Молодь, 1990. – С. 90 – 102.
Микола Хвильовий (1893 - 1933) / В.П. Агеєва // Гроно нездоланих співців. – Київ : Український письменник, 1997. – С.112 – 122.
Хвильовий Микола / М. Наєнко // З порога смерті : Письменники України – жертви сталінських репресій. – Київ : Рад. письменник, 1991. – Вип.1. -  С. 437 - 440.
Хвильовий Микола // Самі про себе : Автобіографії українських митців 1920-х років. – Київ : Кліо, 2015. – С. 416 – 423.
Бунтівний, запальний, романтичний (До 115 річниці від дня народження Миколи Хвильового) : рекомендаційний список літератури. – Київ, 2008.



понеділок, 5 лютого 2018 р.

Великий мрійник  Жуль Верн
(До 190-річчя від дня народження)

8 лютого минає 190 років від дня народження знаменитого французького письменника Жуля Верна, романами якого зачитується вже не одне покоління читачів. Народився Жуль в Нанті у родині адвоката П'єра Верна. В 1839 році маленький Жуль таємно від батьків влаштувався юнгою на шхуну «Коралі», яка вирушала до Індії. На щастя, батьку вдалося наздогнати шхуну і зняти з неї хлопчика. Тоді Жуль Верн пообіцяв, що надалі буде подорожувати лише в мріях. У 1849 році Жуль Верн отримав ступінь ліценціата права, так як батько-адвокат наполягав на отриманні юридичної освіти, але не починав адвокатську практику, адже під час навчання почав писати пєси, оповідання, комедії. Вперше його п’єса була поставлена в 1850 році, а першим надрукованим твором став роман із серії «Незвичайних подорожей» в 1863 році. Романи Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися фактів у деталях. Він пильно стежив за досягненнями науки і все почуте й прочитане методично занотовував до своєї картотеки, яка під кінець його життя налічувала понад двадцять тисяч зошитів. Наукові відкриття й винаходи ставали основою нових творів митця. Крім того Жуль Верн геніально передбачав те, чого наука ще не знала. У романі «П‘ять тижнів на повітряній кулі», письменник, розповідаючи про зроблені з висоти пташиного польоту географічні відкриття в Африці, передбачив місце витоку Нілу, яке на той час ще не було відкрите. Творець підводного човна американець Саймон Лей стверджував, що ідея побудови такого човна виникла у нього після знайомства з романом «Двадцять тисяч льє під водою». Крім романів, Жюль Верн написав десять наукових досліджень з географії; найвизначніша з них - тритомна «Історія великих подорожей».
Минуло більш ніж століття після смерті Жуля Верна, який помер 24 березня 1905 року. Наука пішла далеко вперед, але його книги і герої не старіють, і це ще одне свідчення того, що справжнє мистецтво живе вічно.
За мережевими джерелами


Незмінним читацьким попитом користуються такі твори письменника, що є у фондах нашої бібліотеки:
Верн, Ж. Двадцять тисяч льє під водою : роман / Жюль Верн ; пер. з фр. Д. Паламарчука.- Київ : Веселка, 1970. – 403 с.
Верн, Ж. Замок у Карпатах : роман : пер. з фр./ Жюль Верн. - Львів : Світ, 1992. – 106 с.
Верн, Ж. П'ятнадцятирічний капітан : роман / Жюль Верн ; пер. з фр. П.Соколовського. - Київ : Веселка, 2004. – 304 с.
Верн, Ж. Таємничий острів : роман / Жюль Верн ; пер. з фр. В.Омельченка. - Тернопіль : Навч.книга.- Богдан, 2004. – 528 с.
Верн, Ж. Собрание починений : в 8 т. / Жюль Верн. – Москва : Правда, 1985.
Верн, Ж. Властелин мира : научно-фантастические романы : пер. с фр. / Жюль Верн. – Киев : Молодь, 1983. – 280 с.
Верн, Ж. 20 000 лье под водой: роман : пер. с фр. / Жюль Верн. – Харьков; Белгород : Клуб семейного досуга, 2012. – 238 с.
Верн, Ж. Дети капитана Гранта: роман : пер. с фр. / Жюль Верн. – Харьков; Белгород : Клуб семейного досуга, 2012. – 238 с.
Верн, Ж. Найденыш с погибшей "Цинтии" : роман : пер. с фр. / Жюль Верн, Андре Лори. – Одесса : Маяк, 1984. – 192 с.
Верн, Ж. Путешествия и приключения капитана Гаттераса : роман / Жюль Верн ; пер. з фр. Е.Бируковой. - Москва : Правда, 1980. – 431 с.
Верн, Ж. Пятнадцатилетний капитан : роман : пер. с фр. / Жюль Верн. –Киев, :Рад. школа, 1989. – 301 с.
Верн, Ж. Река Ориноко : роман : пер. с фр. / Жюль Верн. – Тверь : Вега, 1993. – 380 с.
Верн, Ж. Таинственный остров : роман / Жюль Верн ; пер. з фр. Н.Немчиновой, А.Худадовой. - Киев : Амфора, 2013. – 511 с.
Верн, Ж. Школа робинзонов ; Клодиус Бомбарнак : повести : пер. с фр./ Жюль Верн. - Москва : Правда, 1989. – 480 с.


вівторок, 9 січня 2018 р.

"Розіп'ятий за Україну"
 (80 років від дня народження Василя Стуса)

6 січня ми відзначаємо 80 років від дня народження Василя Семеновича Стуса - українського поета, літературознавця, правозахисника.
Народився поет в хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді. За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У 1965 р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970 р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева». У 1972р. разом з іншими українськими поетам його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну відправили у заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979 р. повертається та працює у Києві. У 1980р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування. У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. помер.
Його поетична спадщина закономірно увійшла в український літературний процес. Поетичне слово  Василя Стуса “позначене своєрідним сплавом інтелектуалізму з ліризмом, медитативністю, оригінальним філософським осмисленням буття, нелегким для розуміння, тим паче, що поет часто відходить від усталених канонів образотворення, сміливо формує слова й поняття так, що звична логіка сприйняття художнього твору  часом заважає осягнути складність його образів, здебільшого метафоричних” .
Поезія Василя Стуса і його трагічний життєвий шлях доповнюють і пояснюють одне одного, малюючи для прийдешніх поколінь образ мученика й протестанта, оригінального і глибокого лірика нашої збуреної епохи.

За матеріалами сайтів:
http://www.ukrlitzno.com.ua/stus-vasil-biografiya-skorocheno/


У фондах нашої бібліотеки є такі твори письменника та література про нього:
Твори поета
Стус В. Вечір; Зламана віть: вибране / Василь Стус ; передм. К. Москалець. – Київ : Дух і літера ; Задруга ,1999. – 384 с.
Стус В. Дорога болю : поезії / Василь Стус. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 222 с.
Стус В. Золотокоса красуня = Златокудрая красавица : вірші / Василь Стус  / упорядник Д. Стус. – Харків : ОКО, 1995. – 128 с.
Стус В. Золотокоса красуня : вірші / Василь Стус. – Київ : Слово і час, 1992. – 48 с.
Стус В. Листи до сина / Василь Стус. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. – 192 с.
Стус В. Палімпсест : вибране / Василь Стус / упоряд. Д. Стус ; передм. І. Дзюби. – Київ : Факт, 2003. – 432 с.
Стус В. Під тягарем хреста: поезії / Василь Стус. – Львів : Факт, 1991. – 159 с.
[Вірші] / Василь Стус // З Україною в серці : патріотична хрестоматія. – Харків, 2016. – С.64 – 65.
[Вірші] / Василь Стус // Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус / укладач А.Я. Бельдій. – Київ, 1998. – С.212 – 219.
[Вірші] / Василь Стус // Очима серця : ув'язнена лірика / упоряд. В.І. Боровий. – Харків, 1992. – С.353 – 365.
[Вірші] / Василь Стус // Україно, нене моя : сповідь, поезії, писанки : збірник / упоряд. та прим. О. Шевченка ; передм.Я. Гояна . – Київ, 1993. – С.235.
Література про В. Стуса
Стус В.С. Феномен доби : сходження на Голгофу слави. – Київ : Т-во "Знання" України. – 1993. – 95 с.
Бедрик, Ю.І. Василь Стус / Ю.І. Бедрик. – Київ, 1993.
Бондаренко, А.І. Час вибору : Вивчення творчості Василя Стуса в школі / А.І. Бондаренко, Ю.І. Бондаренко. – Київ, 2003.
Стус, Д.В. Василь Стус : життя як творчість / Д.В. Стус. – Київ : Факт, 2005. – 368 с.
Стус, Д.В. Життя і творчість Василя Стуса / Д.В. Стус. – Київ : МП Фотовідеосервіс, 1992. – 87 с.